1911 рік. В центрі села Хутірського за рішенням земства було збудовано школу.В 1912 році на межі з селом Чаплинка було збудовано ще одну школу.
Весною 1918 року центральна школа згоріла і руїни стояли до 1927 року. Навесні школу відбудували і вона почала функціонувати як початкова трикласна школа, в якій працював один вчитель.
Дітей до неї приймали з десятирічного віку. За навчання батьки платили по одному карбованцю на рік. Обов’язкового навчання не було. Першим учителем і директором Хутірської школи був Штренкель Гаврило Данилович, німець за походженням. Він не лише працював, а й жив у школі.
В 1932 році було введено семикласне навчання. Директором школи на той час був Віннік Федір Купріянович. Разом з ним працювали такі вчителі: Чимшит Гнат Петрович, Лук’яненко Михайло Данилович, Стрижак Федосій Орефійович.
Піонерська організація, яка почала діяти в школі у 1928 році, надавала допомогу активу села. Серед піонерів-активістів була Лісняк Гликерія Пимонівна, яка пізніше стала вчителькою цієї школи, а також Головаха, Малафій, Шкарлат, Таран, Губа . Однієї ночі сталася подія, яка глибоко схвилювала й обурила все село: по-звірячому був зарубаний піонер Головаха, учень 6 класу, що жив на горі з протилежного боку річки Чаплинки, майже проти школи. Не вдалося виявити вбивцю цього хлопчика, але було ясно, що це справа рук куркулів. Школярі брали активну участь у збиранню вражаю в колгоспі. Вони зносили снопи і складали у полукіпки, підносили воду дорослим, пололи просапні культури. У 1933 році керівництво школою прийняв на себе Непокритий Павло Васильович (пізніше репресований). Школа мала тоді своє господарство: орні землі, парники, пару коней і невеличку свиноферму. А шкільна майстерня не знала відпочинку. ЇЇ господарі – Кисіль Симін Онуфрійович та його син школяр Петро разом з учнями виготовляли табуретки, граблі, рами для парників та інше.
В 1936 році лінійку 1 вересня відкрив новий директор Самокиш Григорій Пантелійович, який працював з великим ентузіазмом , та в роки війни він героїчно загинув. У 1938-1939 навчальному році директором школи був призначений Гавриш Іван Максимович. В цьому ж році в наше село приїздить чудова подружня пара – Іван Михайлович і Катерина Василівна Петровські. Іван Михайлович виконує обов’язки завуча, викладає російську мову і літературу і чарує дітей віртуозною грою на скрипці, а його дружина навчає малюків початковій грамоті.
До керма керівництвом школи стає жінка. У 1945-1946 навчальному році школою керує молодий історик П’ятакова Надія Яківна. Разом з нею працювали такі вчителі: Колос Парасковія Павлівна (початкові класи і німецька мова), Губар Стефанія Федотівна (російська мова і література), Веремєєва Катерина Микитівна і Руденко Парасковія Миколаївна викладали українську мову та літературу. Відступаючи у жовтні 1943 року, фашисти підпалили приміщення школи в центрі Хутірського, тому заняття проходили у Ведмежанській школі. Вчилися у дві зміни, класи були переповнені - по 45-48 учнів. Так як по всіх довколишніх селах школи були знищені, в Хутірській середній школі тоді вчилися діти із Петриківки, із Чаплинки, Балівки, Лобойківки, Зорі, Приюта, Євдокиївки, Першотравенки, Тарасо-Шевченківки, Магдалинівки і навіть з Губинихи.
Незважаючи на те, що вчилися при гасових лампах, а школа опалювалась соломою, учні й вчителі не розлучалися і в позаурочний час: працювали драматичний і літературний гуртки, співав хор, в інструментальному ансамблі грали на баяні, гітарах, скрипках, мандолінах, гармошках…
Після війни керівництво школою очолив фронтовик Харченко Трохим Сергійович. Він був контужений, хворобливий чоловік, але беручкий до роботи. У вільний від навчання час вчителі і учні ремонтували школу в центрі села. Особливо пожвавилась ця робота з приходом до керівництва школою у 1947 році капітана у відставці Гурина Антона Петровича, математика за фахом. На суботниках та недільниках учні та їх батьки відбудовували школу. У 1949-1950 навчальному році Хутірська середня школа мала 16 класів, і в них навчалося 576 учнів. У дружному працьовитому педагогічному колективі було 7 вчителів з вищою освітою. Крім занять вчителі та завгосп Харченко Семен Гурович, а пізніше Дінець Іван Якович разом з учнями вдало вели шкільне господарство. Школа мала свій фруктовий сад. А в 1949 році був посаджений і виноград. На трьох гектарах дослідницьких полів дозрівала озима пшениця, жито, соняшник, кукурудза, просо, всі городні рослини і навіть баштан. Все це забезпечувало безкоштовне харчування в шкільній їдальні. Крім цього при школі були кролеферма, голубник, що були не лише забавою для учнів, а й постачальниками дієтичного м’яса для їдальні, а шкільна пасіка забезпечувала дітей цілющим медом.
Школа напружено працює, розбудовується. У травні 1949 року Антон Петрович удосконалює кадри. Так серед учителів, які викладали у старших класах, тільки вчитель фізики не мав вищої освіти, директор на цю посаду запрошує випускницю Криворізького педінституту Стеблянко Марію Петрівну. З 1947 по 1954 рік Марія Петрівна працює рядовим вчителем, а з 1954 року стає гідною заміною Гурина Антона Петровича, якого як кращого директора школи перевели на таку ж посаду в Петриківську середню школу.
Життя не стоїть на місці і через 12 років на зміну Марії Петрівні приходить досвідчений педагог Борисенко Дмитро Сергійович. На той час він мав не малий стаж керівника школи, бо тривалій час працював директором Лобойківської нсш та інспектором шкіл при районному відділу освіти. За 5 років роботи директором Хутірської сш ( з 1962-1967) Дмитро Сергійович оновлює школу – добудовує і розширює її. Школа стає світлою і просторою. Минає час і керівництво школи знову змінюється.
Цього разу директором став Шрубенко Борис Григорович – людина творча, елегантна, культурна. Він запам’ятався учням тим, що пробував писати драматичні й поетичні твори, гуморески. Пізніше він став визнаним поетом. В цей час в учительському колективі творчо трудились Терещенко Микола Макарович, Терещенко Ксенія Андріївна, Черниш Марія Іванівна, Шкарлат Тетяна Корніївна, Глущенко (Василенко) Людмила Василівна, Білоград Тетяна Юхимівна, Лісняк Ольга Пимівна, Лісняк Гликерія Пимівна, Агафонова Антоніна Олександрівна, Коркодола Наталія Сергіївна, Рашевський Олександр Григорович, Рашевська Надія Іванівна, Кандела Катерина Степанівна, Веремєєва Катерина Микитівна, Тарасенко Парасковія Артемівна, Кисіль Галина Гнатівна, Живодьор Любов Олексіївна, Дінець Марія Федорівна, Ключко Анатолій Васильович, Шовкопляс Любов Яківна.
Шрубенко Борис Григорович вніс свою частку в розбудову школи: під час його керівництва у 1967-1968 роках добудовується ще одне приміщення школи, де вже діяло водяне опалення та їдальня.
Хутірська школа в 70 роки нараховувала 350-370 учнів, життя вимагало дальшого розширення навчально-матеріальної бази. Дирекція радгоспу «Чаплинський» (директор Сирота О.М.), дирекція школи разом з батьківським комітетом порушили клопотання перед Трестом радгоспів про виділення коштів на будівництво Типового приміщення школи. В результаті довгих клопотань громадськості будівництво школи було включено в титульний список Тресту «Дніпросільбуд».