Підтримка дітей під час війни. Поради батькам

На сьогоднішній день психологи застерігають, що деякі батьки надто буквально сприймають поширене твердження «…діти все розуміють…» і не ламають собі голову над тим, як правильно і делікатно пояснити дитині, що в Україні відбувається повномасштабна війна.

«Якщо ми не будемо давати дітям чітку картину світу, пояснювати, що йде війна, що на ній гинуть люди, то вони фантазуватимуть і придумуватимуть свої варіанти того, що відбувається», – пояснює докторка психологічних наук Вікторія Горбунова. І ці фантазії, каже вона, зазвичай ще страшніші за реальність.

Діти бачать і розуміють світ очима своїх батьків. Понад усе їх травмує невпевненість батьків. Діти хочуть бачити своїх батьків врівноваженими та впевненими людьми.

За хаотичних умов діти орієнтуються в своїй поведінці на дорослих. Якщо батьки обтяжені почуттям безпорадності, діти також загубляться в цьому ж почутті. Втім, якщо батьки, висловлюючи своє щире занепокоєння ситуацією, не піддаються почуттю вразливості і безсилля, а натомість обговорюють ситуацію якомога відкритіше, слухаючи і втішаючи дітей, то вони можуть почуватися в безпеці і під надійним захистом своїх батьків.

Війни бояться всі. Війна перевертає життя з ніг на голову – за мить людина опиняється у надзвичайній ситуації. Загалом дорослі зазвичай набагато конкретніше усвідомлюють небезпеки воєнної ситуації. Але, попри свій страх вони можуть створити для дітей «безпечний простір»: зрозуміло пояснити дітям світ; захистити їх від надлишку інформації; мотивувати до потрібних дій і підтримувати дітей під час їх виконання; підтримувати, гратися з дітьми та слухати і чути їх.

ЯК ПІДТРИМУВАТИ ДІТЕЙ ПІД ЧАС ВІЙНИ?*

Зберігайте нормальний уклад життя (наскільки це можливо).

Якщо є така можливість, то дітям бажано продовжити займатися своїми звичними справами й обов’язками. Безпосередньо після травматичної події може знадобитися деякий час, щоб відійти від початкового шоку, і на цей час щоденні рутинні справи можуть бути скасовані. Але коли мине кілька днів, загалом корисно повернутися до нормального стану й укладу, наскільки це можливо. Це дає дітям підтримку в подоланні травматичних ситуацій та допомагає їм зрозуміти, що нормальне життя все ще існує.

2. Дайте місце певній регресії.

У кризових ситуаціях від дітей часто очікують, що вони поводитимуться дуже по дорослому. Хоча ситуація цього й вимагає, та все ж треба дозволити дітям залишатися дітьми або навіть поводити себе як маленькі. У дітей може відбутись регресія до більш раннього ступеня розвитку. Це нормально. Це психологічна форма самозахисту, яка переносить назад в час, коли життя було стабільним, а маленький світ дитини – безпечним і надійним.

Така регресія може виявлятися в різних формах поведінки: деякі діти можуть потребувати надзвичайно багато фізичного контакту, щоб почуватися в безпеці (обіймайте стільки, скільки вони того потребують); деякі діти можуть знову почати мочитися в постіль; навіть старші діти можуть плакати (дозвольте дітям висловлювати свої почуття).

3. Організуйте «острівки безпеки». Це така обстановка, у якій діти можуть почуватися у безпеці принаймні один раз на день попри загальну нестабільність навколо.

Ігри. Пограйтеся з дітьми. Найкращі ігри в такі складні часи – це ігри, в які діти можуть грати всі разом без суперництва. Ось декілька прикладів таких ігор:

• Плескання в долоні: Усі учасники стають в коло і плескають в долоні по колу. Спочатку естафета переходить повільно, тоді пришвидшується від однієї дитини до іншої. Діти можуть самі вирішити, чи плеснути в долоні один раз (тоді естафета перейде далі), чи плеснути двічі (тоді естафета зміняє напрямок руху).

• Рух по колу. Спочатку одна дитина в колі вибирає і задає певний рух. Наступна дитина повторює рух, і так він проходить по всьому колу, неначе хвиля. Тоді вже інша дитина задає свій рух, який передається по колу, і так доти, доки всі діти не «запустять» свій рух.

• Перша дитина каже слово, яке може бути початком речення. Наступна повторює це слово і додає наступне, і так далі. Слова мають бути граматично узгоджені, щоб вийшло речення. Побачите, яке речення вийде у групи.

• Схожу вправу можна зробити й на грифельній дошці. Перша дитина малює лінію, а тоді хтось наступний продовжує її своєю. Всі діти можуть намалювати по одній або по дві лінії. В кінці вийде малюнок, створений групою.

Багато таких ігор можна вигадати самотужки. Вони не потребують якихось особливих допоміжних матеріалів і можуть тривати як декілька хвилин, так і набагато довше, якщо потрібно.

Заохочуйте дітей побавитися! Дайте їм простір для гри!

Розповідання історій. Усі діти люблять слухати різні історії. Сила уяви дозволяє їм мандрувати до світів, де ці історії відбуваються. Це також своєрідні «острівки» в морі щоденного стресу, адже діти можуть просто посидіти деякий час і послухати оповідку про зрозумілий, впорядкований світ, де зрештою все закінчується щасливо. Перед сном варто розповідати життєрадісні історії, щоб діти могли заспокоїтись і розвіятись.

4. Знайдіть, створіть або придумайте «об’єкти переносу».

Дітям можуть стати в пригоді речі, які уособлюють тих, кого вони люблять, щоб впоратися з власними страхами і станом відокремленості. Тому дітям бажано мати такі «об’єкти переносу», наприклад, невеличку іграшку, яку їм подарував тато, або фотографію мами. Слід дозволити дітям мати ці об’єкти при собі повсякчас, куди б вони не йшли.

Для дітей молодшого віку лялька, ведмедик або навіть якийсь особливий клаптик тканини можуть бути невід’ємною запорукою відчуття безпеки. Дітям, в яких немає таких допоміжних «об’єктів переносу», можна запропонувати придумати або створити для себе такий об’єкт.

5. Запропонуйте форми самовираження.

Говоріння й слухання.У дітей має бути дорослий, до якого вони можуть звернутися, щоб поговорити про свої страхи або проблеми. Заохочуйте дітей розповідати, як вони себе почувають, висловлювати свої переживання й почуття. Дітям необхідно мати можливість поговорити про жахіття, які вони пережили. Але не примушуйте їх говорити – просто запропонуйте. Дозвольте дітям задавати питання і відповідайте на них максимально чесно та прямо.

Рольові ігри. Деякі діти можуть не захотіти говорити про те, що з ними сталося. Однак у своїх іграх вони часто розкривають те, що обтяжує їхню свідомість, відтворюючи свій досвід через ролі, граючи разом з іншими дітьми або з фігурками, ляльками чи плюшевими іграшками. Ці рольові ігри можуть допомогти інтегрувати ситуацію та почуття, пов’язані з нею.

Малювання олівцями й фарбами. Багато дітей можуть висловити свій стан, як тільки у них в руках опиняться фломастери і аркуш паперу. Дозвольте дітям створювати такі маленькі витвори мистецтва. Ви можете спробувати поговорити з деякими дітьми про їхні малюнки – але не змушуйте їх. Іноді малювання стає для дитини єдиною можливою формою самовираження.

Щоденник. Дітям старшого віку часто буває простіше висловитися в письмовій формі. Слід заохочувати дітей вести щоденник – цьому «другу» вони можуть у будь-який момент розповісти все, що захочуть. Можливо, хтось із них навіть «задокументує» цілком серйозні звіти про перебіг ситуації.

6. Піклуйтесь про себе!

Підтримка, яку ви надаєте дітям поруч з вами у такі важкі часи, має величезне значення для них! Але, будь ласка, не забувайте про власні потреби. Подбайте про те, щоб у вас був час відпочити, й набратися сил. Крім того, знайдіть когось, з ким ви можете поговорити про те, ви самі зараз переживаєте.

Добірка корисних посилань:

Інформація для батьків

Як розвивати самостійність у дітей.

“Людина не може бути вільною, якщо вона не самостійна”. М.Монтессорі.

Правило 1. Визнання особистості дитини і його недоторканності. Відсутність сваволі в діях батька і матері.

Правило 2. Формування адекватної самооцінки. Людина з низькою самооцінкою постійно залежить від чужої думки, вважає себе недостатньою. Формування самооцінки дитини залежить від оцінки його батьками тому, що в ранньому віці дитина ще не вміє оцінювати себе сама.

Правило 3. Прилучати до реальних справ родини. Можна проводити мініпораду за участю всіх членів родини, спільно планувати сімейні справи.

Правило 4. Розвивати силу волі дитини. Навчити виявити витривалість, сміливість, мужність, терпіння. Учити докладати зусиль для досягнення мети.

Правило 5. Учити планувати, складати план дій. Велику і складну справу розбивати на ряд конкретних дій.

Правило 6. З малих років прилучати до праці. Вимагати виконання домашніх обов'язків, доручень. Можна налагодити домашнє виробництво – навчання ремеслу, що підвищує самооцінку, зближує членів родини.

Правило 7. Навчити спілкуватися з іншими дітьми, людьми. Для цього важлива модель батьківського поводження.

Правило 8. Формувати моральні якості: доброту, порядність, співчуття, взаємодопомогу, відповідальність.

Як усунути конфлікти між дітьми.

Правило 1. Замість того, щоб намагатися не звертати увагу на негативні почуття дитини по відношенню до брата чи сестри, усвідомте їх самі і допоможіть усвідомити дитині. Назвіть передбачуване вами почуття дитини, покажіть, що ви його розумієте. Розуміння почуттів, поняття їх - цілюще для дітей, і для батьків. Можна зробити і більше. Якщо ви назвете вголос не здійснювані бажання дитини (через що і виникає нелюбов до “суперника” – перешкоді для бажань), так ще і виразите своє співчуття, це принесе емоційне полегшення. Це може допомогти дитині зрозуміти, що саме його тривожить і засмучує: не появу нового братика чи сестри, а страх утратити те почуття захищеності, що давало впевненість у вашій винятковій, абсолютній любові до нього. Коли від дітей вимагаєте гарних почуттів по відношенню один до одного, у них лише підсилюються негативні почуття. Коли ви дозволяєте дитині випробувати негативні почуття – вислухуєте його спокійно, показуєте, що розумієте його почуття, це приведе до появи позитивних почуттів.

Правило 2. Постарайтеся допомогти дітям знайти безпечний і нешкідливий вихід для їхніх негативних почуттів: привчайте їх виражати свої почуття в символічній формі (малюнок, ліплення, лист, вірші і т.п.). А не в лайці, бійках. Саме цьому і треба навчити дитини: усвідомлювати своє почуття і вміти його конструктивно і безпечно виразити, а не забороняти собі це почуття випробувати на іншому. Коли дитині потрібно виявити свої почуття, поставте його перед вибором шляху вираження і допоможіть знайти найбільш конструктивний для даної ситуації. Ця навичка – не миттєва реакція лементу чи бійки, а пошук конструктивного способу справитися з проблемою – допоможе йому й у майбутньому.

Правило 3. Втручаючись в бійки, припиняйте їх негайно, але при цьому намагайтеся не займатися з'ясуванням того, хто кривдник, хто жертва. Приділіть увагу постраждалій дитині, виразіть віру в здатність дітей самостійно вирішувати свої суперечки без бійки. Не привчайте дітей до того, щоб їхню суперечку вирішували батьки, заохочуйте їхнє самостійне вирішення проблем.Треба постаратися не тільки перервати і заборонити бійку, але і підказати, як можна більш спокійно розв'язати конфлікт, чи переключити увагу дітей на загальну справу для обох, що влаштовує їх.

Правило 4. Намагайтесь не жадати від дітей прояву любові до себе. Ваша модель поводження повинна бути постійно перед очима дитини.

Правило 5. Поставтеся до негативних почуттів дитини як до природних почуттів, а не як лиховісним ознакам того, що дитина зла, заздрісна, погана. Важливо зрозуміти: дитина не винна у своєму неприйнятті чогось, ревнощах, у своїх негативних почуттях.

Література, що рекомендується для батьків.

Азаров Ю.П. Сімейна педагогіка. – М.: Политиздат, 1982. – 223 с.
Афанасьєва Т.М. Родина. – М.: Освіта, 1985. – 224 с.
Антонова Р.Я. Виховання дітей: ідеї і досвід народної педагогіки. Якутськ, 1995. – 102 с.
Брускова Е.С. Урок після уроків: (про виховання дітей у родині). М., 1987. – 164 с.
Варга Д. Справи сімейні. Пер. с венгер. – М.: Педагогіка, 1986. – 160 с.
Ковальов С.В. Психологія сучасної родини. – М.: Освіта, 1988. – 208 с.
Як допомогти дитині ввійти в сучасний світ? Під ред. Т.В. Антоновой. – М., 1995. – 168 с.
Кульчицька Е.И. Виховання почуттів дітей у родині. – Київ, 1982. – 202 с.
Лаптєва И. Ділові люди. Дошкільне виховання. 1997, №9. С.18.
Любина Г. Як виховати дитину удачником? Дошкільне виховання. 1997, №1. С.73.
Матейчек З. Батьки і діти. М.: Освіта, 1992. – 320 с.
Матушкин С.Е. У вас ростуть діти. – М., 1974. – 134 с.
Мудрість виховання: Кн. для батьків /Сост. Б.М. Бим-Бад, Э.Д. Днепров, Г.Б Корпетов. – М.: Педагогіка, 1987. – 288 с.
Нікітін Б.П. Сходинки творчості, чи розвиваючі ігри. – М.: Освіта, 1991. – 160 с.
Нікітін Б.П., Нікітіна Л.А. Ми і наші діти. – М.Мол-гвардія, 1980. –223 с.
Островська Л.Ф. Педагогічні знання – батькам. М.: Освіта, 1983. – 176 с.
Петровский А.В. Діти і тактика сімейного виховання. – М., 1981. –216 с.
Рутман Э.М. Від суперництва до співробітництва. //Родина і школа. 1997, №5., С.41.
Рутман Э.М., Исподольский И.В. Джерела радості. – М., 1987 – 224 с.
Спиваловська А.С. Як бути батьками. (Про психологію батьківської любові). – М.: Педагогіка, 1986. – 160 с.

ЗАГАЛЬНІ ПРАВИЛА ПОВЕДІНКИ

Учень приходить в школу за 15-20 хвилин до початку занять, чистий і охайний, займає своє робоче місце з першим дзвінком, готує все необхідне навчальне приладдя.

Забороняється вживання непристойних виразів і жестів.

Не можна без дозволу педагогів або медичної сестри (за узгодженням з батьками) йти з школи та її території в урочний час.

У разі пропуску занять до 3-х днів учень зобов'язаний пред'явити класному керівнику довідку або записку від батьків (осіб, їх заміняють) про причину відсутності на заняттях. У разі пропуску більше трьох днів учень зобов'язаний представити довідку з медичної установи.

Учень школи повинен проявляти пошану до старших, піклуватися про молодших. Школярі поступаються дорогою дорослим, старші - молодшим, хлопчики - дівчаткам.

Поза школою поводяться скрізь і усюди так, щоб не принизити свою честь і гідність, не заплямувати добре ім'я школи.

Учні бережуть майно школи, акуратно ставляться як до свого, так і до чужого майна, дотримуються чистоти і порядку на території школи.

Фізична конфронтація, залякування і знущання є неприпустимими формами поведінки.

Не дозволяється жувати гумку, користуватися плеєром і мобільним телефоном на уроках.

ПОВЕДІНКА НА УРОКАХ

Коли вчитель входить в клас, учні встають, вітаючи вчителя. Так само учні вітають будь-якого дорослого, який увійшов до класу під час занять, окрім уроків інформатики, коли учні працюють за комп'ютером.

Під час уроку не можна шуміти, відволікатися самому і відволікати інших товаришів від занять розмовами, іграми і іншими справами, що не стосуються уроку.

Якщо під час занять учню необхідно вийти з класу, то він повинен попросити дозволу у вчителя.

Якщо учень хоче поставити питання вчителеві або відповісти на питання вчителя, він піднімає руку.

Під час уроку учень має право ставити питання вчителеві, якщо не зрозумів матеріал під час пояснення.

Учень має право в коректній формі обстоювати свій погляд і свої переконання при обговоренні різних спірних і неоднозначних питань.

ПОВЕДІНКА УЧНІВ ДО ПОЧАТКУ, НА ПЕРЕРВАХ І ПІСЛЯ ЗАКІНЧЕННЯ УРОКІВ

Під час перерви учень зобов'язаний: - підтримувати чистоту і порядок на своєму робочому місці; - вийти з класу, якщо попросить вчитель; - підкорятися вимогам чергового вчителя по поверху.

Під час перерв забороняється бігати по сходах, поблизу віконних отворів і в інших місцях, не пристосованих для ігор.

Під час перерв забороняється штовхати один одного, кидатися предметами і застосовувати фізичну силу.

У школі забороняється тютюнопаління.

Категорично не можна самовільно розкривати вікна, сидіти на підвіконнях.

ПОВЕДІНКА УЧНІВ В ЇДАЛЬНІ

Під час їжі в їдальні належить дотримуватися хороших манер і поводитися пристойно.

Розмовляти під час їжі слід неголосно, щоб не турбувати тих, хто їсть поряд.

Учні прибирають стіл після вживання їжі.

Учні дбайливо ставляться до майна шкільної їдальні.

Забороняється приходити в їдальню у верхньому одязі.

Забороняється виносити з їдальні їжу.